Історія нашого села надзвичайно цікава. Петродолинське існує вже понад 200 років, але не завжди село було таким, яким ми його знаємо зараз. Пропоную вам трохи зануритися в минуле, разом зі мною прогулятися рідними вулицями та з’ясувати, чому “німецьке селище” називається німецьким, хто такий цей “Петро” та за які такі досягнення його ім’я увійшло в назву Петродолинського, та ще багато інших цікавинок!
Заснування села
Історія Петродолинського бере свій початок у 1805 році – часи Російської імперії, в якій все ще існувало кріпосницьке право, 9 років до народження Кобзаря. І саме в цей час на лівому березі річки Барабой з’являється громада під назвою Петерсталь, яку засновують німецькі колоністи.
Німецькі колоністи, що поселилися тут, мали на меті підняти сільске господарство в Російській імперії на більш високий рівень, займаючись зерновими культурами. Так вони досягали більшого добробуту для всієї імперії, тому землю їм давали безкоштовно.
Чому ж назва Петерсталь пішла від ім’я “Петер” або ж “Петро”?
Довгий час колонія не мала назви. Але одного разу для огляду громади приїхав начальник з району та заїхав до сільського старости, якого звали Петер. Сільський староста звернувся до свого робітника “Петер, сходи-но в долину і поклич сусіда Петера до мене!”. Коли начальник почув, як багато тут людей з цим ім’ям, він сказав: “Можливо, цю колонію слід назвати Петерсталь, оскільки тут справжня долина Петра”.
А вас, часом, звати не Петро? Якщо так, то респект від засновників нашого села ви вже отримали!
Петродолинське – джерело вина
З часів заснування громади тут почали вирощувати велику кількість виноградників, які кожен рік виробляли багато вина та винограду для Одеси.
Виноградники були розташовані навколо села, при чому більшість з них знаходилися на висотах гір, що підвищувало якість врожаю. Кожен селянин мав великий винний льох з великою кількістю винних бочок.
Релігія, освіта
Всі члени громади були євангелістської віри. В перші роки після заселення ще не було ні молитовного будинку, ні школи.
Молитовний будинок тут з’явився тільки в 1836-1837 роках. Це була кірха з вежею.
Остання Петерстальска церква була побудована в кінці 19 століття. Одна подія сталася з нею у 1917 році, коли через годину після закінчення Святого Різдвяного вечора колокольня впала з церкви. Будівля незабаром була відремонтована.
В середині 19 століття також була побудована школа, в якій, я гадаю, читачі цієї статті провели за шкільною партою не один рік. Зараз будівля школи сильно змінилася з тих далеких часів – хто тоді міг подумати, що колись вона буде мати на собі всі кольори веселки?
Радянська влада та Друга Світова війна
Коли після Першої Світової війни чоловіки повертались у рідні села, вони не очікували нової влади та нових законів, які принесли багато страждань жителям.
За 5 років, з 1917 по 1921, у сільському господарстві утворилося критичне положення, що повело за собою жахливий голод. В Петерсталі померло багато дітей та хворих людей.
А далі – розкуркулення, від чого також багато родин постраждало. Можливо, деякі з них навіть є вашими давніми родичами.
Усі знають 1932 рік в історії України. Трагічний 1932 рік. В Петерсталі в цей час був великий неврожай, але, на щастя, тут не було померлих від голоду, оскільки кукурудза врятувала людей.
Однак незабаром жителі зазнали великого нещастя – у 1937-1938 роках відбулася масова незаконна депортація людей, тобто – репресії. Десятки людей Петерсталю були арештовані, деякі – розстріляні в одеських тюрьмах, майже всі інші померли в таборах.
Як ви розумієте, під час Другої Світової війни радянська влада не була рада бачити тут німців, навіть якщо вони жили тут багато років. Німці Петерсталю розуміли, що їх доля вже вирішена і майбутнє безнадійне.
Після відступу німецьких військ у 1944 колоністи отримали наказ про еміграцію в Польщу. На початку 1945 – наказ про евакуацію вглиб Німеччини.
Після закінчення війни петерстальці, як і інші російські німці, були відправлені назад до Союзу. Вони були заслані у віддалені регіони – Сибір, регіони Казахстану, пустелі Середньої Азії. Тут царювали екстремальні життєві умови, в яких німці провели багато років свого життя до еміграції у ФРН.
У 1945 році вийшов наказ про перейменування хутора Петерсталь у Петродолинський.
Реп-столиця
Наше село в останнє десятиліття також встигло прославитися як “реп-столиця України”, за словами статті в “Думській”. Думаю, практично всі жителі нашого села знають такі імена, як Анюта МС, Сергій Полюс та інші, а хтось з вас, можливо, їх завзято слухав. Колись ці люди зробили славу Петродолинському!
Тільки згадайте “Петрада – опасное село” та інші треки цих молодих людей, так би мовити “голоси з гетто”. Це доволі цікаве культурне явище, яке, очевидно, виділяє наше з село з безліч інших!
Петродолинське зараз
Зараз Петродолинське занурено у тривожний стан, як і уся Україна загалом. Майже кожного дня тут лунає сирена, але життя у людей не зупиняється – вони продовжують працювати, гуляти, любити близьких та рідні місця.